13 березня
Для учнів 5-Г класу

Ця робота – контрольний твір. Ми вчимося писати твори з літератури. Перший раз я показую,  як зразок,  написання твору за планом. Прослідкуйте розкриття образу Полліанни за планом. Якщо вважаєте, що потрібно щось додати чи вилучити, зробіть це. Якщо ні, то запишіть поданий текст на аркушах.

І власне самостійне завдання: напишіть висновок до твору: у чому ж актуальність роману, моє ставлення до героїні.

План

1.     Полліанна - головна героїня одноіменного роману американської письменниці Елеонор Портер.

2.     Відомості про героїню.

3.     Портрет.

4.     Після смерті батька, у педантичної тітоньки.

5.     Гра в «радість».

6.     Нещастя після аварії.

7.     Повернення дівчинки до радості.

8.     Вчинки, які розкривають вдачу героїні. Риси характеру.

9.     Ставлення героя до інших людей.

10.                        Актуальність роману. Моє ставлення до героїні.

Записуєте на подвійних аркушах:

Одинадцяте березня

Твір

Серце, що прагнуло любові  (за романом Е. Портер "Полліанна")

Полліанна - головна героїня роману американської письменниці Елеонор Портер.

Це одинадцятирічна дівчинка, сирота, яка має руде волосся, великі голубі очі, ластовиння на обличчі, якого соромиться. Коли я вперше знайомив(ла)ся з Поллі, то відчув(ла)  жаль до неї, адже вона багато пережила: смерть матері та батька, приїзд до незнайомої тітки Поллі, життя у новому місті. І хоча її життя було дуже нелегким, вона успішно подолала всі труднощі, а усмішка ніколи не покидала її обличчя. Поліанна багато чому може навчити нас усіх.

Дивує невичерпний оптимізм Полліанни. Вона добра і щира, розсудлива й співчутлива. У неї є дивовижна особливість: в усьому бачити радість. Це їй запо­відав батько. Мабуть, він розумів, що дівчинці буде важко жити, тому й навчив її бути життєрадісною.  І вона ніколи не скаржиться на долю.  Дівчинка  охоче допомагала Ненсі,  допомогла одужати місіс Сноу та Джону Пендлтону, улаштувала Джиммі Біна в родину. Полліанна безкорисливо допомагає людям - і життя стає кращим.

І коли з Поллі трапилося нещастя, меш­канці містечка усіляко намагалися підтримати  дівчин­ку. Ця підтримка додавала їй сил боротися з хворобою: « Я ра­дію всьому. А найбільше — тому, що деякий час я не могла ходити.  Інакше б я ні­коли не дізналася, яке це щастя — мати здорові ноги».

 

 Цікавинки

Домашнє завдання на карантин

7 клас

Мова

Повторити п.  13 - 17 за темою "Дієприслівник", готуватися до тематичної контрольної роботи.

Виконати тренувальні вправи 190, 191, 193.

Виконати завдання для самоперевірки стор.69 - 70.

Українська література

Прочитати до кінця автобіографічну повість М.Стельмаха "Гуси-лебеді летять...." Знати зміст, тему, ідею, характеризувати образ Михайлика.

Прочитати повість Григора Тютюнника "Климко", переказувати, відповідати на питання, стор.142-182. Знати тему, ідею, характеризувати образ Климка.

За цими творами  - тематична контрольна робота

  

11 клас

Мова

Підготуватися до тематичної контрольної роботи за темою "Просте речення".

За підручником п.20 - 33, теоретичний матеріал.

За Авраменком (частина 1 - стор. 170 - 212) -  темою"Ускладнене речення"

За Авраменком (частина 2 - 5 варіант)

Українська література

Микола Куліш. Сатирична комедія "Мина Мазайло"

Богдан-Ігор Антонич. Поезії "Різдво", "Зелена євангелія"

Осип Турянський "Поза межами болю"

За Авраменком 1 частина вивчити теоретичний матеріал

Підготуватися до тематичної контрольної роботи за творами

Правопис слів іншомовного походження

1.  У загальних назвах    И   пишемо:

     а)  після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (правило «дев'ятки») перед літерами на позначення приголосних (крім [й]): диригент, титул, керамзит, косинус, цик­ламен, жирафа, чипси, шиншила, риторика;

    б)  у деяких давно запозичених словах та церковних назвах згідно з вимовою: башкир, башлик, бинт, бурмистер (але: бурмістр, бургомістр), вимпел, гиря, графин, диякон, єпитимія, єпископ, єпит­рахиль, єхидна, жасмин, імбир, калмик, кани­тель, католик, кизил, килим, кинджал, кипа­рис, киргиз, кисет, кишлак, лимон, мигдаль, миля, мирт, митра, митрополит, спирт, схи­ма, химера, християнство.

2. У загальних і власних назвах   І   пишемо:

   а)  на початку слова: ідеал, імпульс, інгредієнт, Ін­дія, Іран;

   б)  у кінці невідмінюваних слів після літер на позначен­ня приголосних: колібрі, конфеті, суші, Аппалачі, Фіджі;

   в)  після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед літерами на позначення приголосних: бізнес, пінгвін, міфічний, гігієна, кімоно, хімія, лімузин, нікель; Ніцца, Бір­ма, Кіліманджаро;

   г) після літер на позначення приголосних перед буквами на позначення голосних, а також перед й, я, ю, є: діалог, тіара, дивізіон, марсіанин (і марсіянин),раціон, ажіотаж, чіанурі, серіал, гіацинт, біолог, ліана, санаторій, цезій, клієнт, сієста, Ніаполь, Сіам, Меркурій, Горацій, у тому числі в кінці слів перед я пародія, лоджія, поезія, мантія, лекція, Ірландія, Сілезія.

 3.   Ї  пишемо після літер на позначення голосних: сюї­та, героїзм, інтуїція, еліпсоїд, Каїр, Порт-Луї, Гі­малаї.

Е пишемо на початку, в середині і в кінці слів: еле­гія, експертиза, екологія, Ельбрус, Еквадор, макра­ме, декольте, Сьєрра-Леоне.

 4.  Є  пишемо

    а)  на початку слів, коли іншомовне є вимовляється як [йе]: єзуїт, єретик, Європа, Єгипет;

    б)  після апострофа, є, і, й та м'якого знака: п'єса, Барб'є, феєрія, феєрверк, конвеєр, дієта (але: діез, деетимологізація, деескалація), фойє, Фейєрбах, кольє;

   в)  у слові траєкторія.

5.  У, а не Ю пишемо після ж, ш у словах французько­го походження: журі, брошура, парашут, Жуль Берн, Жульєн, Жустін, а також у словах парфуми, парфу­мерія.

6. У власних назвах  И  пишемо:

     а)  після літер на позначення шиплячих та ц перед лі­терою на позначення приголосного: Вірджинія, Вашингтон, Чикаго, Чилі, Шиллер, Лейпциг, Цицерон, Цинциннаті;

     б)  у буквосполученні -ри- перед літерою на позначен­ня приголосного (крім [й]) у географічних назвах: Британія, Рим, Париж, Мадрид, Кембридж, Коринф, Лотарингія, Цюрих, але: Ріо-де-Жанейро (перед літерою на позначення голосного), Австрія (перед я), Річард, Генріх (імена);

    в)  у географічних назвах на -ика, -ида: Арктика, Атлантика, Корсика, Мексика,

Флорида, Атлантида, але: Колхіда;

   г)   у деяких географічних назвах згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Вавилон, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кизилкум, Кордильєри, Пакис­тан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет.

7. У власних назвах   І  пишемо:

   а)  у всіх інших власних назвах після літер на позначен­ня приголосних (крім,шиплячих та ц) перед літе­рою на позначення приголосного: Зімбабве, Сідней,

Сімферополь, Сінгапур,Тіроль, Тільзіт,Тітіка­ка, Дідро, Діжон, Рільке, Дізель (але: дизель);

Уживання апострофа

1.У словах іншомовного походження після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, а також після р у кінці складу: п'єса, В'єтнам, інтерв'ю, к'ят (грошова одиниця Бірми), Х'юстон, Руж'є, бар'єр та у слові миш'як (запозичення з російської мови).  

Уживання м'якого знака (ь)

  М'який знак (ь) пишеться в іншомовних словах:

1.  Після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими познача­ються два звуки: портьєра, монпансьє, Мольєр, ньюйорківці, але: увертюра, малярія, нюанс, дюна (я, ю позначають звуки [а], [у] і пом'якшення попе­редніх приголосних);

2.  Після л, н перед йо: мільйон, компаньйон, кань­йон;

3.  Відповідно до вимови після л, в перед літерами на позначення приголосних, а також у кінці слова: моль­берт, Тянь-Шань (але: алхімія, балкон), гриль, герань (але: акрил, шаблон).

Подвоєння літерна позначення подовження і збігу приголосних

1. Дві літери для передачі збігу двох однакових при­голосних пишемо на межі префікса й кореня слів ін­шомовного походження, якщо існують відповідні непрефіксальні утворення: ірраціональний (є раціональний), імміграція (є міграція), але: акліматизація, ано­тація, конотація;

 2. У власних назвах та похідних одиницях зберігаєть­ся подвоєння літер на позначення однакових приго­лосних, якщо воно є у мові, з якої слово запозичене:Андорра, Голландія, Калькутта, Яффа, Пікассо, Россіні, андоррський, голландець, калькут­тський, яффський;

3.У загальних назвах літери звичайно не подвоюють­ся: алея, колона, програма, екскурсія, бароко, ін­термецо, стакато, беладона, фін, ват (але: Ватт).

 Виняток із цього правила становлять слова: аннали (літопис, хроніка), бонна (іноземна вихователька), білль (законопроект), бритти (народ), брутто, булла (грамота папи римського, послан­ня), ванна, вілла, гамма (грецька літера), дурра (вид рослини сорго), мадонна, манна(вид лишайника; сік ясеня), мірра (ароматична смола), мотто (дотепний вислів; епіграф), мулла, нетто, панна, пенні (грошова одиниця), панно (настінна прикра­са), тонна.         

Університет менеджменту освіти