Правопис слів іншомовного походження

1.  У загальних назвах    И   пишемо:

     а)  після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (правило «дев'ятки») перед літерами на позначення приголосних (крім [й]): диригент, титул, керамзит, косинус, цик­ламен, жирафа, чипси, шиншила, риторика;

    б)  у деяких давно запозичених словах та церковних назвах згідно з вимовою: башкир, башлик, бинт, бурмистер (але: бурмістр, бургомістр), вимпел, гиря, графин, диякон, єпитимія, єпископ, єпит­рахиль, єхидна, жасмин, імбир, калмик, кани­тель, католик, кизил, килим, кинджал, кипа­рис, киргиз, кисет, кишлак, лимон, мигдаль, миля, мирт, митра, митрополит, спирт, схи­ма, химера, християнство.

2. У загальних і власних назвах   І   пишемо:

   а)  на початку слова: ідеал, імпульс, інгредієнт, Ін­дія, Іран;

   б)  у кінці невідмінюваних слів після літер на позначен­ня приголосних: колібрі, конфеті, суші, Аппалачі, Фіджі;

   в)  після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед літерами на позначення приголосних: бізнес, пінгвін, міфічний, гігієна, кімоно, хімія, лімузин, нікель; Ніцца, Бір­ма, Кіліманджаро;

   г) після літер на позначення приголосних перед буквами на позначення голосних, а також перед й, я, ю, є: діалог, тіара, дивізіон, марсіанин (і марсіянин),раціон, ажіотаж, чіанурі, серіал, гіацинт, біолог, ліана, санаторій, цезій, клієнт, сієста, Ніаполь, Сіам, Меркурій, Горацій, у тому числі в кінці слів перед я пародія, лоджія, поезія, мантія, лекція, Ірландія, Сілезія.

 3.   Ї  пишемо після літер на позначення голосних: сюї­та, героїзм, інтуїція, еліпсоїд, Каїр, Порт-Луї, Гі­малаї.

Е пишемо на початку, в середині і в кінці слів: еле­гія, експертиза, екологія, Ельбрус, Еквадор, макра­ме, декольте, Сьєрра-Леоне.

 4.  Є  пишемо

    а)  на початку слів, коли іншомовне є вимовляється як [йе]: єзуїт, єретик, Європа, Єгипет;

    б)  після апострофа, є, і, й та м'якого знака: п'єса, Барб'є, феєрія, феєрверк, конвеєр, дієта (але: діез, деетимологізація, деескалація), фойє, Фейєрбах, кольє;

   в)  у слові траєкторія.

5.  У, а не Ю пишемо після ж, ш у словах французько­го походження: журі, брошура, парашут, Жуль Берн, Жульєн, Жустін, а також у словах парфуми, парфу­мерія.

6. У власних назвах  И  пишемо:

     а)  після літер на позначення шиплячих та ц перед лі­терою на позначення приголосного: Вірджинія, Вашингтон, Чикаго, Чилі, Шиллер, Лейпциг, Цицерон, Цинциннаті;

     б)  у буквосполученні -ри- перед літерою на позначен­ня приголосного (крім [й]) у географічних назвах: Британія, Рим, Париж, Мадрид, Кембридж, Коринф, Лотарингія, Цюрих, але: Ріо-де-Жанейро (перед літерою на позначення голосного), Австрія (перед я), Річард, Генріх (імена);

    в)  у географічних назвах на -ика, -ида: Арктика, Атлантика, Корсика, Мексика,

Флорида, Атлантида, але: Колхіда;

   г)   у деяких географічних назвах згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Вавилон, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кизилкум, Кордильєри, Пакис­тан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет.

7. У власних назвах   І  пишемо:

   а)  у всіх інших власних назвах після літер на позначен­ня приголосних (крім,шиплячих та ц) перед літе­рою на позначення приголосного: Зімбабве, Сідней,

Сімферополь, Сінгапур,Тіроль, Тільзіт,Тітіка­ка, Дідро, Діжон, Рільке, Дізель (але: дизель);

Уживання апострофа

1.У словах іншомовного походження після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, а також після р у кінці складу: п'єса, В'єтнам, інтерв'ю, к'ят (грошова одиниця Бірми), Х'юстон, Руж'є, бар'єр та у слові миш'як (запозичення з російської мови).  

Уживання м'якого знака (ь)

  М'який знак (ь) пишеться в іншомовних словах:

1.  Після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими познача­ються два звуки: портьєра, монпансьє, Мольєр, ньюйорківці, але: увертюра, малярія, нюанс, дюна (я, ю позначають звуки [а], [у] і пом'якшення попе­редніх приголосних);

2.  Після л, н перед йо: мільйон, компаньйон, кань­йон;

3.  Відповідно до вимови після л, в перед літерами на позначення приголосних, а також у кінці слова: моль­берт, Тянь-Шань (але: алхімія, балкон), гриль, герань (але: акрил, шаблон).

Подвоєння літерна позначення подовження і збігу приголосних

1. Дві літери для передачі збігу двох однакових при­голосних пишемо на межі префікса й кореня слів ін­шомовного походження, якщо існують відповідні непрефіксальні утворення: ірраціональний (є раціональний), імміграція (є міграція), але: акліматизація, ано­тація, конотація;

 2. У власних назвах та похідних одиницях зберігаєть­ся подвоєння літер на позначення однакових приго­лосних, якщо воно є у мові, з якої слово запозичене:Андорра, Голландія, Калькутта, Яффа, Пікассо, Россіні, андоррський, голландець, калькут­тський, яффський;

3.У загальних назвах літери звичайно не подвоюють­ся: алея, колона, програма, екскурсія, бароко, ін­термецо, стакато, беладона, фін, ват (але: Ватт).

 Виняток із цього правила становлять слова: аннали (літопис, хроніка), бонна (іноземна вихователька), білль (законопроект), бритти (народ), брутто, булла (грамота папи римського, послан­ня), ванна, вілла, гамма (грецька літера), дурра (вид рослини сорго), мадонна, манна(вид лишайника; сік ясеня), мірра (ароматична смола), мотто (дотепний вислів; епіграф), мулла, нетто, панна, пенні (грошова одиниця), панно (настінна прикра­са), тонна.