Правопис слів іншомовного походження
1. У
загальних назвах И пишемо:
а)
після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (правило «дев'ятки») перед
літерами на позначення приголосних (крім [й]): диригент, титул, керамзит, косинус, цикламен,
жирафа, чипси, шиншила, риторика;
б) у деяких давно запозичених словах та
церковних назвах згідно з вимовою: башкир, башлик, бинт, бурмистер (але:
бурмістр, бургомістр), вимпел, гиря, графин, диякон, єпитимія, єпископ,
єпитрахиль, єхидна, жасмин, імбир, калмик, канитель, католик, кизил, килим,
кинджал, кипарис, киргиз, кисет, кишлак, лимон, мигдаль, миля, мирт, митра,
митрополит, спирт, схима, химера, християнство.
2. У загальних
і власних назвах І пишемо:
а) на
початку слова: ідеал, імпульс, інгредієнт, Індія, Іран;
б) у кінці невідмінюваних слів після літер на
позначення приголосних: колібрі, конфеті, суші, Аппалачі, Фіджі;
в)
після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед літерами на позначення
приголосних: бізнес, пінгвін, міфічний, гігієна, кімоно, хімія, лімузин,
нікель; Ніцца, Бірма, Кіліманджаро;
г)
після літер на позначення приголосних перед буквами на позначення голосних, а
також перед й, я, ю, є: діалог, тіара, дивізіон, марсіанин (і марсіянин),раціон,
ажіотаж, чіанурі, серіал, гіацинт, біолог, ліана, санаторій, цезій, клієнт,
сієста, Ніаполь, Сіам, Меркурій, Горацій, у тому числі в кінці слів перед я пародія, лоджія,
поезія, мантія, лекція, Ірландія, Сілезія.
3. Ї пишемо
після
літер на позначення голосних: сюїта, героїзм, інтуїція, еліпсоїд, Каїр,
Порт-Луї, Гімалаї.
Е пишемо
на початку, в середині і в кінці слів: елегія,
експертиза, екологія, Ельбрус, Еквадор, макраме, декольте, Сьєрра-Леоне.
4. Є
пишемо
а)
на початку слів, коли іншомовне є вимовляється як [йе]: єзуїт,
єретик, Європа, Єгипет;
б)
після апострофа, є, і, й та м'якого знака: п'єса, Барб'є,
феєрія, феєрверк, конвеєр, дієта (але: діез, деетимологізація,
деескалація), фойє, Фейєрбах, кольє;
в) у
слові траєкторія.
5. У, а
не Ю пишемо
після ж, ш у
словах французького походження: журі, брошура, парашут, Жуль Берн, Жульєн,
Жустін, а також у словах парфуми, парфумерія.
6. У власних
назвах И пишемо:
а)
після літер на позначення шиплячих та ц перед літерою на
позначення приголосного: Вірджинія, Вашингтон, Чикаго, Чилі, Шиллер,
Лейпциг, Цицерон, Цинциннаті;
б)
у буквосполученні -ри- перед літерою на позначення приголосного
(крім [й]) у географічних назвах: Британія, Рим, Париж, Мадрид, Кембридж, Коринф,
Лотарингія, Цюрих, але: Ріо-де-Жанейро (перед літерою на позначення
голосного), Австрія (перед я), Річард, Генріх (імена);
в) у
географічних назвах на -ика, -ида: Арктика, Атлантика, Корсика, Мексика,
Флорида,
Атлантида, але: Колхіда;
г) у
деяких географічних назвах згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба,
Аргентина, Братислава, Бразилія, Вавилон, Ватикан, Единбург, Єгипет, Єрусалим,
Китай, Кизилкум, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія,
Сицилія, Скандинавія, Тибет.
7. У власних
назвах І пишемо:
а) у
всіх інших власних назвах після літер на позначення приголосних (крім,шиплячих
та ц) перед літерою
на позначення приголосного: Зімбабве, Сідней,
Сімферополь,
Сінгапур,Тіроль, Тільзіт,Тітікака, Дідро, Діжон, Рільке, Дізель (але:
дизель);
Уживання апострофа
1.У
словах іншомовного походження після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, а
також після р у кінці складу: п'єса, В'єтнам, інтерв'ю, к'ят (грошова
одиниця Бірми), Х'юстон, Руж'є, бар'єр та у слові миш'як (запозичення
з російської мови).
Уживання м'якого
знака (ь)
М'який
знак (ь) пишеться в іншомовних словах:
1. Після д, т, з, с, л, н перед я, ю,
є, ї, якими позначаються два звуки: портьєра, монпансьє, Мольєр,
ньюйорківці, але: увертюра, малярія, нюанс, дюна (я, ю позначають
звуки [а], [у] і пом'якшення попередніх приголосних);
2. Після л, н перед йо: мільйон,
компаньйон, каньйон;
3. Відповідно до вимови після л, в перед
літерами на позначення приголосних, а також у кінці слова: мольберт,
Тянь-Шань (але: алхімія, балкон), гриль, герань (але: акрил,
шаблон).
Подвоєння літерна позначення подовження і збігу
приголосних
1. Дві літери для передачі збігу двох однакових
приголосних пишемо на межі префікса й кореня слів іншомовного походження,
якщо існують відповідні непрефіксальні утворення: ірраціональний (є раціональний),
імміграція (є міграція), але: акліматизація, анотація,
конотація;
2. У власних назвах та похідних одиницях
зберігається подвоєння літер на позначення однакових приголосних, якщо воно є
у мові, з якої слово запозичене:Андорра, Голландія, Калькутта, Яффа, Пікассо,
Россіні, андоррський, голландець, калькуттський, яффський;
3.У загальних назвах літери звичайно
не подвоюються: алея, колона, програма, екскурсія, бароко, інтермецо,
стакато, беладона, фін, ват (але: Ватт).
Виняток
із цього правила становлять слова: аннали (літопис,
хроніка), бонна (іноземна вихователька), білль (законопроект), бритти
(народ), брутто, булла (грамота папи римського, послання), ванна,
вілла, гамма (грецька літера), дурра (вид рослини сорго), мадонна,
манна(вид лишайника; сік ясеня), мірра (ароматична смола), мотто (дотепний
вислів; епіграф), мулла, нетто, панна, пенні (грошова одиниця), панно
(настінна прикраса), тонна.
Комментариев нет:
Отправить комментарий