13 березня
Для учнів 5-Г класу

Ця робота – контрольний твір. Ми вчимося писати твори з літератури. Перший раз я показую,  як зразок,  написання твору за планом. Прослідкуйте розкриття образу Полліанни за планом. Якщо вважаєте, що потрібно щось додати чи вилучити, зробіть це. Якщо ні, то запишіть поданий текст на аркушах.

І власне самостійне завдання: напишіть висновок до твору: у чому ж актуальність роману, моє ставлення до героїні.

План

1.     Полліанна - головна героїня одноіменного роману американської письменниці Елеонор Портер.

2.     Відомості про героїню.

3.     Портрет.

4.     Після смерті батька, у педантичної тітоньки.

5.     Гра в «радість».

6.     Нещастя після аварії.

7.     Повернення дівчинки до радості.

8.     Вчинки, які розкривають вдачу героїні. Риси характеру.

9.     Ставлення героя до інших людей.

10.                        Актуальність роману. Моє ставлення до героїні.

Записуєте на подвійних аркушах:

Одинадцяте березня

Твір

Серце, що прагнуло любові  (за романом Е. Портер "Полліанна")

Полліанна - головна героїня роману американської письменниці Елеонор Портер.

Це одинадцятирічна дівчинка, сирота, яка має руде волосся, великі голубі очі, ластовиння на обличчі, якого соромиться. Коли я вперше знайомив(ла)ся з Поллі, то відчув(ла)  жаль до неї, адже вона багато пережила: смерть матері та батька, приїзд до незнайомої тітки Поллі, життя у новому місті. І хоча її життя було дуже нелегким, вона успішно подолала всі труднощі, а усмішка ніколи не покидала її обличчя. Поліанна багато чому може навчити нас усіх.

Дивує невичерпний оптимізм Полліанни. Вона добра і щира, розсудлива й співчутлива. У неї є дивовижна особливість: в усьому бачити радість. Це їй запо­відав батько. Мабуть, він розумів, що дівчинці буде важко жити, тому й навчив її бути життєрадісною.  І вона ніколи не скаржиться на долю.  Дівчинка  охоче допомагала Ненсі,  допомогла одужати місіс Сноу та Джону Пендлтону, улаштувала Джиммі Біна в родину. Полліанна безкорисливо допомагає людям - і життя стає кращим.

І коли з Поллі трапилося нещастя, меш­канці містечка усіляко намагалися підтримати  дівчин­ку. Ця підтримка додавала їй сил боротися з хворобою: « Я ра­дію всьому. А найбільше — тому, що деякий час я не могла ходити.  Інакше б я ні­коли не дізналася, яке це щастя — мати здорові ноги».